Богдан Соколовський
За інформацією Міністерства енергетики і вугільної промисловості України, у 2015-му році в Україні спожито 33,727 млрд кубометрів газу. Видобуто свого газу (без урахування тимчасово окупованої території) приблизно 19,20 млрд кубометрів. Решту імпортовано: до середини минулого року — і з РФ, та з Заходу за схемою так званого «малого реверсу», а згодом — тільки з Заходу, за повної відмови від російського імпорту. Такі високі темпи скорочення споживання газу в Україні обумовлюють достатність «малого реверсу» і відсутність необхідності реалізовувати «великий реверс», який може забезпечити імпорт до 30 млрд кубометрів газу за реверсними схемами.
Тут насамперед тішить тенденція щодо скорочення споживання газу. Адже ще недавно ми споживали понад 50 млрд кубометрів протягом року, а минулого — близько 34. Певною мірою, це скорочення обсягів споживання відбулося, як ми вже згадували, за рахунок переходу на інші енергоносії і скорочення виробництва промисловості. Таким чином, залишається значний ресурс скорочення за рахунок переходу на енергоефективні технології, який можна і треба у майбутньому реалізувати. Адже в сучасних умовах розвинуті країни споживають порівняно менше газу за рахунок запроваджених енергозберігаючих технологій (наприклад, Польща, яка співрозмірна з нами, споживає 14-16 млрд кубометрів газу протягом року). Отже, прийнятний для нас шлях — скорочення споживання газу. А відтак — відмова від його імпорту: спочатку з РФ, а потім взагалі. Звичайно, цей процес може тривати протягом кількох років. А наразі треба замінювати російський імпорт на поставки з Європи.
Крім того, важливо технічно забезпечити достатні обсяги відбору газу за одну добу у випадку пікових режимів споживання, які настають за сильного похолодання. Наразі, якщо не враховувати російського імпорту, в Україні є технічні можливості відбирати газ з трьох джерел: власний видобуток; за рахунок «підйому» з ПСГ; імпорт за реверсними схемами (з Польщі, Угорщини та Словаччини). Сумарний добовий обсяг відбору з цих джерел досить обмежений. Він цілком достатній при «теплих» зимах і, на жаль, не зовсім достатній при сильному похолоданні. Достатнім при холоді є обсяг відбору за рахунок російського імпорту — так проектувалася вся газова система СРСР, до якої органічно входила її українська частина, що сьогодні є газотранспортною системою нашої держави.
Отже, опираючись на наведені цифри та тенденцію до скорочення споживання, завдяки керівникам держави та уряду і галузі з реалізації так званого «малого реверсу», виходить, що за річними обсягами Україна може і надалі обходитися без російського імпорту. Але за обсягами добового відбору, у випадку значного похолодання, на жаль, російським імпортом наразі ми нехтувати мабуть не можемо. Це означає, що в найближчі 6-7 місяців українській стороні, окрім продовження роботи над загальним скороченням споживання, варто було б попрацювати, насамперед, над технічним збільшенням обсягів відбору газу з ПСГ та за реверсними імпортними схемами, крім довготермінових варіантів.
